(Польські масони і російські декабристи)

Польські масони і російські декабристи

Під час підготовки повстання декабристів між ними і польськими масонськими ложами велися інтенсивні переговори про спільні дії. Чимало поляків за національністю було і серед самих декабристів, але до остаточного порозуміння між ними не дійшло. На перешкоді стало намагання польських змовників відродити Польщу у її старих кордонах (з Україною, Білорусією, Галичиною тощо), а росіяни ніяк не могли визначитися з цього питання.

Зокрема, князь Антоній Яблоновський (родом з Аннополя, що на Славутчині, Хмельницька обл.) вів переговори з російськими революціонерами на початку січня 1825 року. Яблоновський не був, зрештою, уповноважений до завірення зобов’язуючих умов, тим більше що російська сторона жадала дефінітивного викладу у справі наступного устрою Польщі і її східних кордонів. Чи були ще протягом року 1825 подальші зустрічі, не відомо, але певним є, що визначеним через Товариство Південне зв’язковим сторони російської, полковником Луніним в Варшаві, Товариство Патріотичне не підтримувало жодних стосунків.

Польські повстання: український аспект (Польські масони і російські декабристи)

Декабрист Лунин

У лютому (між 5 і 20) 1826 року по стлумлені повстання декабристів, на підставі їхніх зізнань, Яблоновського, разом з іншими керівниками Товариства, було заарештовано. Яблоновський допитаний найперше у Києві, а потім особисто Миколою І у Петербурзі, слабкий морально і фізично, зламався цілковито. Наляканий губернатором і обнадієний натомість царем, склав дуже детальне зізнання, назвавши десятки прізвищ, що спричинило арешти до 200 осіб. У вересні 1827 року Яблоновський був перевезений до Варшави. Слідство з огляду на “щирі” зізнання Яблоновського призвело до подальших арештів. Заарештований поручик Я.Сабінський під час сварки з Яблоновським споличкував його (ударив по обличчю) у присутності слідчої комісії, а потім здійснив самогубство. Слабкість Яблоновського на допитах пояснювалася між іншим тим, що влада мала уже в своїх руках листи змовників (списки), що знаходилися у Пестеля, передані йому свого часу на його вимогу через Яблоновського. Антоній Яблоновський, зарахований до І категорії злочинців і засуджений 24. ІІ.1829 р. на 20-річну каторгу, був звільнений Миколою І

Імператор Микола I

з огляду “на щире визнання особисте переживань та вираження жалю і страждання, з яким допомагав, аби відкрити усі розгалуження таємних товариств.” Мимо тієї “ласки” наказано йому виїхати у глиб імперії. Яблоновський осів на якийсь час у Саратові, де студіював історію і російську мову. По 6-ти роках, приблизно року 1834, на прохання свого дядька (з Кривина, що на Славутчині, М.Яблоновського, впливового царедворця: 1831 іменований таємним радником і сенатором, брав участь у роботі ІІІ департаменту Правлячого сенату, а року 1832 отримав титул великого гофмейстера імператорського двору) був звільнений і повернувся до краю, напевно на Україну до родового Аннополя. Подальша його доля не відома; відомо лише, що року 1844 отримав від імператора дозвіл на використання княжого титулу на терені імперії. Помер 26 грудня 1855 року.

До речі, ще 1818 року Антоній Яблоновський був делегований Олександром І до Швейцарії з метою супроводу тлінних решток Т.Косцюшка до Кракова. Отак позначилася співпраця російських і польських змовників на долі нашого земляка.