Коли Наполеон Бонапарт розпочав війну з Австрією і Прусією, то патріотично налаштована польська молодь добровільно і масово пішла до нього на службу. Наполеон створив так звані Польські легіони на чолі з Генріком Домбровським. Легіонери мріяли повернутися в Польщу добре вишколеним військом. Саме в середовищі легіонерів народилася патріотична пісня, що розпочиналася словами “Єще Польска нє згінела” і стала згодом народним і державним гімном. Слова цієї пісні написав офіцер-легіонер Йозеф Вибіцький. Але ті сподівання не справдилися, бо Франція замирилася з Австрією, а у пунктах мирного договору про Польщу й не згадувалося. Натомість, кілька тисяч легіонерів за наказом Наполеона було відправлено на далекий острів Гаїті для придушення негритянських бунтів. З них ледве кілька сотень повернулося до Європи, а решта загинули у боях з неграми чи померли від тропічних хвороб.
Частина польських вояків на чолі з генералом Домбровським залишалася в Італії на службі в Наполеона. 1806 року розпочалася війна Наполеона з Прусією, чим і скористалися поляки. Французи розбили німців у Великопольщі, а Генрік Домбровський прибув туди і очолив владу. Поляки масово підтримали французів і пішли до них на службу. Наполеон продиктував Прусії вимогу повернути польські території, що відійшли були до Прусії за наслідками другого і третього поділів. З тих територій Наполеон створив Князівство (або герцогство) Варшавське. Те маріонеткове утворення мало свій уряд і військо, начальником якого став Йозеф Понятовський.
Владу номінально очолював саксонський король Фредерик Август. В результаті перемоги у новій війні Наполеона з Австрією остання була змушена повернути землі, забрані за третім поділом Польщі 1795 року. Польська молодь із звільнених від Австрії територій знову масово пішла на службу до Наполеона. Зокрема, поляки відзначилися в Іспанії під Сарагосою і Мадридом. Коли 600-тисячна армія Наполеона увійшла до Російської імперії, то на боці французів воювало понад 100 тисяч поляків. Поразка Наполеона в Росії обернулася крахом для Князівства Варшавського, яке проіснувало заледве кілька років. Сам Тадей Косцюшко, на прохання великого князя Костянтина, змушений був вітати у Парижі російського імператора Олександра I як переможця на урочистому балу, організованому на його честь поляками.
На Віденському конгресі переможці вирішили віддати Прусії Великопольщу з Познанню, Краків залишити вільним містом, а решту Князівства Варшавського названо Королівством Польським і віддано Росії. Російський цар мав бути також королем польським. Королівство мало свій уряд і військо, але військом керував брат царя, той самий великий князь Костянтин. У Варшаві були розквартировані також російські війська. Студентська, реміснича й офіцерська молодь, незадоволена залежним становищем своєї вітчизни та кордонами королівства, створювала таємні антиурядові товариства, вербувала все нових членів і готувалася до рішучих дій.
