Хоняківський скарб
Польський король Станіслав Лещинський
1823 року бiля села Хонякова, що на Славутчині, було знайдено багатий скарб, до складу якого входили: велика срiбна посудина, що мала форму голови антилопи з довгими рогами; плоска овальна срiбна чаша з рельєфними зображеннями: лева, двох сплетених хвостами драконiв та дерева, на яке спинаються двi антилопи; багато iнших срiбних предметiв: тарiлок, ножiв, кубкiв тощо, а також золотих монет. Усі цi предмети належали, за переказами, польському королевi Станiславу Лещинському, котрий 1709 року захворiв у Хоняках (один з варіантів назви села); речi були вкрадені його камердинером, котрий по одужаннi короля нiбито закопав їх i утiк.
Дослідник історії населених пунктів Волині Олександр Цинкаловський називав цей скарб одним з найбiльших i найцінніших скарбів Волинi, датував його 6-7сторiччям i вважав, що скарб ймовiрно походить з Iрану. Вiн також повiдомляв, що в околицях Хонякова є iншi пам’ятки з перiоду переселення народiв.
Неподалік від цього села, а ще ближче до неіснуючого тепер висілка Хоняківські Поруби, між Нараєвкою (Хмельницька обл.) і Глибочком (Рівненська обл.), знаходиться так зване Замчище або Жаврівські вали, про які дослідник Волині Лука Рафальський у своєму нарисі "Путешествие по Острожскому уезду в 1864/5 году" писав: "Кажуть, що в лісі поблизу Нараєвки є якісь могили чи кургани, про які в народі ходять різні судження. Так говорять, що якийсь хлопчик кинув шапку в льох, який знаходиться поблизу цих могил, і вийняв її наповненою червінцями. Інший кинув шапку і залишився зі скрученою шиєю і т. ін. Уже самі міфічні повір’я вказують, що ці місця займають у народній фантазії важливе місце. Не заважало б дізнатися, що сховано в цих насипах; може, це привело б до важливих відкриттів."
Про це ж городище повідомлялося й у "Трудах одинадцатого археологического съезда в Киеве 1889 года" : "По дорозі із Глибочка до Нараєвки, у лісі, що називається Кураш, знаходиться кругле городище, що називається Замчище, площею 6 десятин; воно оточене подвійним валом; висота внутрішнього 3 сажні, зовнішнього 4. 1868 року Оссовський проводив у городищі розкопки, знайшов колодязь з дерев’яним зрубом у 3 сажні глибиною та виявив у ньому: залізного серпа і сокирку, черепки глиняного посуду та дерев’яні ложку й сопілку."
Археолог з Рівного Богдан Прищепа у своїй праці "Погоринські і Болохівські міста в давньоруський час" називає це городище Глубочокським і характеризує його так: "…городище збудоване на рівній ділянці, округле в плані (діаметр -180 м), оточене двома концентричними валами. Внутрішній вал обмежує площадку діаметром 30 м."
Б.Прищепа вважає, що це городище з культурним шаром Х ст. може бути віднесене до категорії городищ-общинних центрів волинян, пам’ятки яких концентруються в межах Волинської височини від Горині до Західного Бугу.
На жаль, жодне джерело не вказує на точне місце знахідки Хоняківського скарбу. Найвірогіднішим таким місцем могло бути описане городище. Самі ж предмети зі скарбу своїм виглядом і змістом спростовують легенду про польського короля та його камердинера, а також породжують сумніви щодо датування городища Х сторіччям.
Мені доводилося бувати на тому городищі кілька разів, - на початку 70-х років минулого сторіччя (коли на голих валах, серед рівного поля, знаходилися кошари для колгоспної худоби) та минулої осені. Я ледве впізнав те місце, бо за 30 років зовнішні вали густо поросли великими деревами та чагарниками, а внутрішній майдан перетворився на мокру, порослу вологолюбними рослинами долину. Доводилося також чути легенди про город Кураш, про те , що нібито колись там була церква, яка увійшла в землю, та що коли прикласти вухо до землі й прислухатися, то можна почути дзвони.
Валентин Бендюг
