Każda nowa wojna toczy się warunkach technicznych o których NIE ŚNIŁO SIĘ GENERAŁOM

"Każda nowa wojna toczy się zwykle w tak nowych warunkach technicznych, o których NAWET SIĘ NIE ŚNIŁO GENERAŁOM!
Szczególnie wojna, która Europie grozi, będzie to WOJNA BEZ ŻOŁNIERZY, WOJNA MASZYN, WOJNA KIEROWCY, WOJNA PILOTA, LOGISTYKI, NO I FABRYK, FABRYK, FABRYK BEZ KOŃCA"
Mamy za mało samolotów, za słabo rozbudowane lotnictwo, a przede wszystkim NIE MAMY (...)

"Obronność Polski to nie szyld, ani hasło, ani przynęta do jakiegoś kierunku, to naszej Ojczyzny być albo nie być.
Obronność nie może polegać na jednej partii, ale na MOŻLIWOŚCIACH TECHNICZNYCH zdobytych wysiłkiem najświatlejszych i najinteligentniejszych ludzi w kraju."

- napisał swego czasu - no właśnie , kto wie: KTO powyższe napisał i kiedy, przed którą wojną ?

Poniżej przemawiający do wyobraźni przekaz jak wygląda nowoczesna wojna WŁAŚNIE TERAZ jesieni-zimy 2025 roku = tego żaden z generałów nie przewidywał nawet w pierwszym jej roku trwania, a jedynie pewien Reżyser i Wizjoner w orwellowskim 1984 roku ...

"Prezydent Zełenski powiedział, że celem nr 1 dla Rosji pozostaje okupacja Pokrowska, a w samym mieście znajduje się 314 Rosjan."
= Cosik mało - jak na zajęcie sporej miejscowości wielkości Piaseczna (czy Tczewa). A jednak..

Przekaz z drugiej strony frontu, wyjątkowo jak na rosyjskie świadectwo prawdziwy:

"Rosyjska armia nie ściera się o ukraińską obronę. Pod Pokrowskiem walczą dziesiątki tysięcy rosyjskich żołnierzy. W czym można przekonać się, wyjeżdżając z m. Selidowe na północny-zachód (kierunek na Pokrowsk)

^{https://sptechnika.ru/avtotransport/avtomobil-uaz-452-buxanka-narodnaya-mashina-na-vse-vremena}
- "bochenkiem" wersji cabrio (sowiecki automobil UAZ-450 model 1958 r. nadal powszechnie używany w Siłach Zbrojnych Federacji Rosji). Aut sporo. Ale jeśli spojrzeć na Pokrowsk kamerą drona - żołnierzy nie widać.
Walki o Miasto toczą się, ale nie jest ono ogarnięte ogniem. Nawet serie z broni maszynowej grzmią tam bardzo rzadko. Obie strony trzymają swoje siły w odległości 10 km od Miasta. Drony kontrolują wszystkie podejścia i przez tę barierę żywymi przeniknąć zdołają tylko najodważniejsi straceńcy. Dlatego wewnątrz Pokrowska walczą tylko cienie dwóch armii, które stoją za jego rogatkami.
Zelenski nie doszacowuje rosyjskich sił (314 soldatów), ale szturmu takiego jak w Bahmucie (zimą-wiosną'23) nie zobaczycie. Żołnierzy w Mieście jest mniej niż cywilów. Szturmować jedną ulicę może 3 ludzi i co najciekawsze, że oni będą walczyć też przeciw 3 żołnierzy npla. I to wszystko odbywa się na oczach dziesiątek staruszków, którzy nie zechcieli opuszczać Miasta. Jeśli wyobrazicie sobie taką scenę, to zrozumieliście:
Wojna zmieniła się i nie jest już podobna do hollywoodzkich filmów wojennych."
Aleksandr Harczenko, rosyjski Z-korespondent wojenny

"Эта война не характеризуется сплошными линиями обороны. Украинские позиции представляют собой разрозненные группы войск, расположенные на значительном расстоянии друг от друга, и российские войска стремятся их обойти. Поле боя – перекрытие зон действия беспилотников, где украинские и российские позиции перемешаны в городах. Присутствие не означает контроль. Поэтому гораздо сложнее понять, кто что контролирует, и линия фронта превратилась в гораздо более размытую зону. (...) геймчейнджеры – это не супероружие, как многие думают, не "серебряный шар", а изменения в оперативной концепции, структурная адаптация к новым условиям, изменения в структуре вооруженных сил, в системах командования войсками. Вот это меняет способность армии воевать. Мы часто не замечаем, сколько вспомогательных технологий нужно для того, чтобы система вооружения заработала и стала эффективной. Украина сделала это в конце 2023-го и в 2024-ом.

"Game-changers [= Czynniki zmieniające zasady gry] to nie superbroń, jak wielu uważa, ani „cudowne remedium”,
ale zmiany w koncepcjach operacyjnych, strukturalne dostosowanie do nowych warunków, zmiany w strukturze sił zbrojnych i systemach dowodzenia wojskami. To właśnie one zmieniają zdolność armii do walki.

Геймчейнджеры могут быть, если война краткосрочная.
Например, в последней войне между Арменией и Азербайджаном, которая длилась менее 90 дней, дроны стали для азербайджанцев геймчейнджерами. У Армении на адаптацию не было достаточно времени, сил и средств.
Часто возникает тенденция зацикливаться на новых технологиях, но это очень поверхностный взгляд на войну. Существует также множество неудачных исторических аналогий. Все эти истории о том, что танки изменили ход Первой мировой войны, не имеют отношения к реальности. И танки, и авиация в Первой мировой мало что изменили на поле боя.

Что делает техническое или тактическое нововведение настолько значимым, что оно меняет динамику на поле боя или способы ведения боевых действий? Есть технологии, которые сначала используют, а затем масштабируют, и они могут создать временное преимущество одной из сторон во время проведения наступательной или оборонительной операции. Но это на оперативном, а не на стратегическом уровне.
Особенно если война идет с противником, способным находить способы противодействия или копировать ваши подходы и применять подобные типы систем.

Второй момент: геймчейнджеры – это не супероружие, как многие думают, не "серебряный шар", а изменения в оперативной концепции, структурная адаптация к новым условиям, изменения в структуре вооруженных сил, в системах командования войсками. Вот это меняет способность армии воевать.
Мы часто не замечаем, сколько вспомогательных технологий нужно для того, чтобы система вооружения заработала и стала эффективной. Украина сделала это в конце 2023-го и в 2024-ом. Украине надо было найти способ, как воевать, несмотря на то, что Россия имела преимущество в живой силе и материальных ресурсах. И в основном из-за этого пошла "линия дронов" и все инвестиции в беспилотные силы.
(...)
pravda.com.ua/rus/articles/2025/12/29/8013739

Michael Kofman, najlepszy znawca wojny rosyjsko-ukraińskiej 2022-26

+ z życia wzięte:

W tymże Pokrowsku pewna rodzina o nazwisko Szwajko (mąż, żona i teściowa) zdecydowała się doczekać "wyzwolenia" przez Russkij Mir - tzw. "żduny" od rosyjskiego żdat' = czekać.
No i w końcu doczekali się:

"W Pokrowsku rosyjscy żołnierze brutalnie rozprawili się z rodziną "żdunów", który został w mieście, aby czekać na rosyjską armię.
Na nagraniu zeznanie mieszkanki miasta Wiktorii Szwaiko do starszego śledczego rosyjskiej policji wojskowej Aleksieja Walerijowicza Poliańskiego.
Kobieta mówi, że w nocy z 22 na 23 grudnia 2025 roku trzech pijanych rosyjskich żołnierzy z 30.brygady strzeleckiej 2.Armii Gwardii włamało się do jej domu, gdzie znajdowała się ona, jej mąż i teściowa, gdzie znajdowali się trzech pijanych rosyjskich żołnierzy o pseudonimach: "Ułybka", "Szuher" i "Stroj" [«Улыбка», «Строй», «Шухер»]
Najpierw przez długi czas nękali jej męża i bili go, potem postrzelili go w nogę i zabili. Sama kobieta została zgwałcona. Teściową też chcieli zgwałcić / zabić, ale udało jej się uciec, gdy Rosjanie podpalali dom.
Victoria Szwaiko stwierdza, że jej mąż nie wspierał Ukrainy, czekał na Rosję i planował służyć w rosyjskiej armii jako kierowca (premia za angaż >1 milion rubki). Został zabity dla zabawy. Przez tych, na których czekał i czekał i doczekał się...." ^{https://rex-net.livejournal.com/11792855.html}

To nie pierwsze takie "wyzwolenie" Rosjan przez rosyjskich soldatów!
31/10: Rosyjscy żołnierze wdarli się do domu w Biełgorodskim obwodzie, zabili męża i zgwałcili żonę. Dzień wcześniej 1 z nich próbował zabić inną kobietę
= "Российские военные ворвались в дом в Белгородской области, убили мужа и изнасиловали жену. Выяснилось, что один из них пытался убить другую женщину буквально накануне"
https://www.youtube.com/watch?v=15XYQlZjjYw czasie 37:40 lub ^{https://www.youtube.com/watch?v=15XYQlZjjYw&t=37m40s}
1/11: Rosyjski żołnierz A.Kostrikin oskarżony o zamordowanie mieszkańca wsi Nowa Tawołżanka bobwodu Biełgoroskiego i zgwałceniu jego żony uciekł z aresztu policyjnego.
= "Российский военнослужащий Алексей Кострикин, обвиненный в убийстве жителя села Новая Таволжанка Белгородской области и изнасиловании его жены, а также в разбое, совершил побег."
3/11 Zabił jeszcze 1 osobę = znaczy Rosjanina (pewnie popierającego SVO, bo nie z Legionu Wolna Rosja)
6/11 Zatrzymali go niestety trafieniem w nogę https://fonar.tv/news/2025/11/05/stalo-izvestno-pochemu-u-zaderzhannogo-v-shebekinskom-rayone-sbezhavshego-voennogo-okazalas-prostrelena-noga

Update NARWHAL wymiata

www.aviation24.pl/?view=article&id=12764:narwhal-i-nightray-pociski-manewrujacy-czeskiej-produkcji
https://lp-praha.cz/product/mts-narwhal-cruise-missile

Dla Do
https://www.pravda.com.ua/articles/2025/12/29/8013739/

американський військовий аналітик і старший науковий співробітник фонду The Carnegie Endowment Майкл Кофман, щоб в епіцентрі подій складати реальну картину подій російсько-української війни.

Кофман належить до "червонокнижного" типу військових аналітиків. Він оцінює ситуацію не за роликами на YouTube і постами в соцмережах. А на підставі того, що бачить і чує, коли раз на три місяці по кілька тижнів спілкується "в полях" з українськими командирами різних рівнів. Його спостереження і висновки можна зустріти на сторінках New Yorker і Foreign Affairs, Guardian і Economist.

– Я думав, що за ці роки з'явиться багато людей, які об'їжджають фронт і роблять об'єктивну військову аналітику. Але ні. За винятком колег з RUSI (британський Королівський об'єднаний інститут оборонних досліджень – УП), таких західних аналітичних команд, як наша, не зустрічав в Україні, – дивується Кофман.

Наприкінці січня 2022 року, відповідаючи на запитання "Буде війна чи ні?", він попереджав:
- "Українські чиновники намагаються применшити ситуацію, аби стабілізувати ринки та заспокоїти людей. І я це розумію. Але краще диктувати наратив, ніж відкрито заперечувати реальність".

Майже чотири роки по тому в інтерв'ю "Українській правді" Майкл Кофман розповідає про головні тенденції російсько-української війни 2025-го і різнокольорових "лебедів", які можуть прилетіти в 2026-му.

Чому тактика виснажливого наступу не дає росіянам можливості для великого оперативного прориву?

Хто здатний швидше і якісніше адаптуватися до змін на театрі бойових дій?

Чи варто очікувати перемир'я найближчим часом, і чому Україна сьогодні не має погоджуватися на мир фактично на умовах капітуляції?

В чому помилялися західні аналітики напередодні повномасштабної війни?
А також про хорошу і погану новину для України, геймчейнджерів війни, протистояння двох культур управління в ЗСУ і про те, чому твердження Залужного про Третю світову є перебільшенням.
– Ви народилися в Києві, але виїхали до США з України дитиною. І ось майже 35 років по тому перевідкриваєте країну для себе…

– За час війни я пізнав країну набагато краще, ніж коли жив тут.

До початку повномасштабного вторгнення я приїжджав в Україну кілька разів, зокрема й після 2014-го року, але не так регулярно, як зараз. Побував не тільки у великих містах, а й у численних містечках і селах.

Місяць тому був у Добропіллі, там майже нікого не залишилося. Цього літа, в липні, ми зупинялися в селищі Покровське Дніпропетровської області, тоді це був центр життя військових. Тепер вже там не зупинишся. Це прифронтова зона, яка піддається ударам дронів противника.

Міста, які добре знаєш, вмирають, і це дуже сумно.

– Коли ви в Україні, здебільшого проводите час не в Києві, а в прифронтовій зоні. Якщо спробувати пояснити на пальцях для тих, хто не знайомий з азами військової аналітики – у чому суть вашої роботи?

– У 2022 році я не хотів робити військову аналітику на основі того, що бачив на екрані комп'ютера за тисячі кілометрів від зони бойових дій. Було складно зрозуміти, як саме воюють українські війська. На жаль, позиція адміністрації Байдена полягала в тому, що Америка не матиме військовослужбовців поблизу лінії фронту або навіть за межами Києва, і вони не хотіли підтримувати військово-аналітичну діяльність.

Щоб зрозуміти реальну ситуацію на фронті, треба "в полях" ставити детальні питання на різних рівнях – від корпусів і бригад до батальйонів і рот. Це дає можливість бачити війну з різної перспективи, тому що у комбата вона своя, у комбрига своя, у командира корпусу – своя. Також необхідно взаємодіяти з різними типами підрозділів на одному і тому ж оперативному напрямку. Все це я маю зібрати, звести в загальну картину і проаналізувати.

Якщо робити це кожні три місяці, то у тебе є більш об'єктивна картина еволюції бойових дій. Цю системну роботу неможливо замінити лише даними з відкритих джерел або комерційними супутниковими знімками. Вона не тільки розширює розуміння нинішньої війни, але й дозволяє винести уроки для будь-якої майбутньої війни з Росією, а також загалом зрозуміти зміни в характері сучасних воєн.

Більша частина моєї роботи не є публічною. Я працюю не один, а в команді аналітиків. Роботу організовуємо самостійно, але за підтримки Збройних сил України. Звісно, стежимо за тим, щоб не розголошувати інформацію, яка може нашкодити військовим діям України або створити проблеми для підрозділів, з якими спілкуємося.

Я б не сказав, що це дуже престижна і завжди приємна робота, особливо якщо ви повертаєтеся з інформацією, яку військові або політичні лідери не хочуть чути. Іноді наші висновки суперечать офіційній точці зору, але вони допомагають збалансувати дискусію. Зрозуміло, що я підтримую Україну, але при цьому оперую фактами, а не припущеннями і не пропагандою.
Підсумки 2025-го, війна на виснаження, хто краще адаптується

– На якому етапі війни ми зараз – майже через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення?

– Думаю, 2025 рік склався для України краще, ніж очікувалося. Можливо, нас чекає місяць – два стабілізації. Так само було і минулого року. Зазвичай набагато складніше вести наступальні дії з грудня до лютого.

Якщо характеризувати нинішній етап війни в цілому, то здебільшого це війна на виснаження з позиційними бойовими діями. Поширення високоточних засобів ураження і повсюдне спостереження на полі бою значно ускладнили для обох сторін проведення маневрів будь-якого масштабу.

Здатність сторін до оперативного прориву давно зникла, можливо, за винятком наступальної операції на Курщині у вересні 2024 року. Хоча навіть та операція була для України наступальною лише кілька тижнів, а більшу частину часу це була оборонна операція українського угруповання.

Виглядає так, що жодна зі сторін давно не може просунутися, але я б не сказав, що війна в глухому куті. Оборона України значною мірою базується на використанні безпілотних літальних апаратів у поєднанні з мінами та артилерією. Російські війська намагаються продавити лінію фронту. В основному атакують розсіяною піхотою, намагаючись здійснити інфільтрацію, або механізованими штурмами за підтримки легкомоторних військ.

Якщо дивитися на бойові дії в 2025 році, то можна подумати, що нічого кардинально не зміниться і в 2026-му. Але я на це не покладався б. Не все можна виміряти в захоплених або втрачених кілометрах. У війні такого типу набагато важливіше оцінювати ситуацію всередині протиборчих сил, оскільки зміна контролю над територіями є запізнілим показником.
Обережно!
Незабаром доступ до матеріалів на "Українській правді" може стати платним.
Але ми вважаємо, що якісний контент має бути доступний для всіх, тож до останнього не будемо вводити обмеження. Підтримайте нас, аби і ми без обмежень могли продовжувати роботу – долучайтеся до Клубу УП!
Дізнатись більше

2025 рік ознаменувався боротьбою за перевагу в зоні дії безпілотників між українськими та російськими підрозділами. Саме вона визначає ініціативу та відносний баланс втрат.

Ця війна не характеризується суцільними лініями оборони. Українські позиції являють собою розрізнені групи військ, розташовані на значній відстані одна від одної, і російські війська прагнуть їх обійти. Поле бою – перекриття зон дії безпілотників, де українські та російські позиції перемішані в містах. Присутність не означає контроль. Тому набагато складніше зрозуміти, хто що контролює, і лінія фронту перетворилася на набагато більш розмиту зону.
На південь від Павлограда, жовтень 2025-го
На південь від Павлограда, жовтень 2025-го

– Хто має перевагу у війні на виснаження – Росія, яка володіє більшим мобілізаційним ресурсом і стабільною підтримкою партнерів на кшталт КНДР, що не залежать від виборчих циклів, чи Україна, чий мобілізаційний ресурс виснажений, а підтримка партнерів підвішена?

– Війна на виснаження – це не тільки ситуація на фронті. Це ще й стратегічні ударні операції, і удари по критично важливих об'єктах інфраструктури, включаючи війну проти російських танкерів у Чорному та Середземному морях.

Так, з одного боку, Росію підтримують Китай, Північна Корея, Іран. З іншого, Україні допомагає коаліція країн, у яких набагато більше сил і ресурсів, незважаючи на те, що вони вже багато в чому вичерпали запаси військової техніки на складах. Але на сьогоднішній день війна вже не визначається кількістю важкої бронетанкової техніки та артилерії, як було в перші роки.

Якщо подивитися на стратегічному рівні, я б сказав так: на коротший термін Росія має перевагу в живій силі та матеріальних засобах. Її ударна кампанія зосереджена на енергетичній інфраструктурі, а зараз у нас настала зима. А українська ударна кампанія зосереджена на економічних ресурсах Росії та її здатності продовжувати війну. Це впливатиме на наступні 6+ місяців.

Інтенсивні наступальні операції – не сезонна кампанія. Вони часто проводяться цілий рік, починаючи з лютого, і тривають до кінця грудня. Тобто реально активні бойові дії в цій війні тривають 10+ місяців.

Цього року Росія зробила ставку на тактику інфільтрації та наступальні дії силами легкої моторизованої техніки. Тому вони втрачають менше броньованої техніки, але дуже багато людей. Ми бачимо уповільнення вже в грудні через те, що у них були великі втрати за останні кілька місяців.
Якщо подивимося на живу силу, цього року, найімовірніше, понад 90% контрактників, яких набирала Росія щомісяця, пішло на покриття втрат. Росія вже не може нарощувати свої сили, як це було в попередньому році. Якщо нинішні тенденції збережуться, у них виникнуть проблеми з укомплектуванням особового складу в підрозділах і з наявністю робочої сили в наступному році.
У Росії більше людей, але у неї критично не вистачає робочої сили в країні. Тобто з функціональної точки зору, в Росії практично немає безробіття. Знайти людей для війни і для військово-промислового комплексу обходиться для економіки дуже дорого.
Що це нам показує? Велике питання, чи здатні вони продовжувати бойові дії такої інтенсивності з такими втратами ще 12 місяців.

– Хто сьогодні демонструє кращу гнучкість і адаптивність?
– Я б розділив ваше питання на дві частини. Перша – про інновації на тактичному рівні. Друга – про те, хто системніше масштабує їх на фронті протяжністю 1200 кілометрів.
Сказав би так: обидві армії здатні до адаптації, при цьому Україна швидше застосовує інновації, а Росія краще копіює і масштабує їх.
Українські Сили оборони виглядають як система військових стартапів, кожен з яких пов'язаний зі своїми лабораторіями, виробниками тощо. Через це українська армія, як правило, випереджає російську в інноваціях, у застосуванні нових тактик.
Але коли справа доходить до того, хто краще адаптується як система, Росія часто має перевагу. Їхнє військове керівництво ухвалює рішення повільніше, але там, де вони бачать технологічні та тактичні підходи, які ефективно працюють і дають реальну перевагу, вони їх копіюють і потім масштабують.
Я знаю багато українських підрозділів, які намагаються не демонструвати на відео, як вони застосовують свої дрони, і не показують своїх підходів. Тому що бояться, що їх скопіюють.
Україна теж здатна на масштабування дронів, РЕБ тощо, але, на жаль, вона в цьому залежить від капіталу Заходу. В інших областях проблеми пов'язані з недоліками в західному оборонно-промисловому виробництві.
Як ви бачите, на Заході довго гальмували з виробництвом боєприпасів для артилерії. А потім, коли ми дійшли до виснаження ППО і ПРО