Національний герой Польщі Тадей Костюшко народився 4 лютого 1746 року на Волині. Був випускником Варшавської Рицарської школи, королівським стипендіатом у Парижі. В чині генерала брав участь у війні за незалежність в Північній Америці, а після повернення до Польщі служив у армії, відзначився у боях проти Тарговицької конфедерації (бій "під Зеленцями", а насправді під Жиленцями Шепетівського району); емігрував, потім повернувся до Польщі в період визвольного повстання 1794 року. Був головнокомандуючим національними збройними силами, видав Поланецький універсал, що обмежував панщину. Після поразки під Мацейовичами потрапив у полон, утримувався у Петропавлівській фортеці, після звільнення - виїхав до Швейцарії. Герой двох народів - польського й американського. Помер 5 жовтня 1817 року.(О.М.Пажимський. Відомі поляки на терені Старокостянтинівщини(XVIII-XX ст.). Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки. - Хмельницький, 1999).

До цієї біографічної довідки можна додати, що Тадеуш Костюшко (Андрій Тадей Бонавентура) або, як його називають українські науковці - Тадей Косцюшко (журнал "Сучасність"№3, 1998 р.) служив деякий час у Меджибожі, звідки йому з польським військом, яким керував племінник польського короля Станіслава Августа Юзеф Понятовський, довелося 1792 року утікати під ударами трикратно переважаючої російської армії та польських конфедератів, що виступали на боці Росії, до Полонного, Ізяслава, Острога, а потім опинитися в еміграції. Вирішальний бій був не під Зеленцями на Старокостянтинівщині, а під Жиленцями, на річці Понорка, що між Шепетівкою та Ізяславом, 18 червня за старим стилем. У тому бою взяли участь польські генерали Пуппарт, Чапський, Вельгорський і Станіслав Мокроновський(М.І.Теодорович. опис села Жиленці у ІСОЦІПВЄ, ВЄВ,1892, с.925, з посиланням наBalinskij "Star. Polska" t.2, s.925). Після повернення до Польщі Косцюшко став на чолі визвольного повстання 1794 року; був узятий в полон корнетом Харківського драгунського полку слобожанським українцем Федором Лисенком разом з козаками, але після деякого часу перебування в Петропавлівській фортеці у Санкт-Петербурзі був звільнений російським імператором Олександром І.

Рід князів Яблоновських теж тісно пов'язаний з Волинню, особливо з такими селами як Кривин, Плужне та містечком Аннополь (нині с.Ганнопіль на Славутчині), де Яблоновські мали свої резиденції. Долі цих людей дивним чином переплелися у далекому Парижі та Швейцарії.

ЯБЛОНОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ

(1799-1878), офіцер у листопадовому повстанні. Походив з волинської князівської лінії. Народився 10 ІІІ в Аннополі на Волині, був сином Станіслава Павла, посла Речі Посполитої на двір берлінський, і Теодори Валевської. (Ймовірно, тут помилка, бо Станіслав Павло був одружений не з Теодорою, а з Ядвігою Валевськоою, розлученою зі Стецьким. - В.Бендюг). На 10 році життя виїхав разом з розлученою матір'ю до Парижа, де виховувався в аристократичному пансіоніGaiblmain. Коли коаліційні війська вступили до столиці Франції(тут йдеться про поразку Наполеона, на боці якого воювало багато поляків. - В.Бендюг), великий князь Костянтин (брат російського імператора) знайшов його матір, що переховувалася з Яблоновським в американському посольстві, і схилив її, аби привітала балом царя Олександра І, і то обов’язково у присутності Косцюшка. Після 1814 року Яблоновський був відданий на навчання до історика Сісмонда у Женеві (школа Герлаха), де познайомився з рядом визначних осіб, як Бірон, пан де Стаєл, князь Брогле, і нав’язав близькі контакти з Костюшком. Року 1818 повернувся на короткий час до Аннополя, а потім переїхав до Варшави. Він, як і Косцюшко був кавалером вищої польської військової відзнаки "Virtuti Militari".

ЯБЛОНОВСЬКИЙ АНТОНІЙ

(1793-1855), член Товариства Патріотичного, шамбелян цісарський і віцереферендар Королівства Польського.

Народився 7 грудня у Аннополі як син Станіслава Павла і Теодори Валевської. Отримав дуже старанне виховання, між іншим у Парижі. З молодих літ був пов’язаний з масонами, був членом ложі Тарча Північного; не виключаються теж зв’язки Яблоновського з темпляріями. 1818 року був делегований Олександром І до Швейцарії з метою супроводу тлінних решток Т.Косцюшка до Кракова.

(Polski Slownik Biograficzny. - Wroclaqw-Warszawa-Krakow, 1963).

Валентин Бендюг